ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Фотографії — це радощі і втіха, біль і туга, щастя і любов. Вони, наче мовчазні свідки минувшини. Не крикливі, зате вельми промовисті. Бо можуть сказати не за одну людину, а за весь народ, здатні розповісти не лише про якусь миттєвість, а про вічність, ім’я якій Життя.

Фотографії — це дні і ночі. Довгі дні праці і пошуку, аж доки на око не впаде той неповторний кадр, якого іноді чекаєш довго-довго. Глибокі ночі мимоволі стають продовженням отих шукань, коли на негативах вирізблюється наш світ у найрізноманітніших барвах: од веселково-сонячної радості до чорно-чорнющого болю.

Фотографії — це еліксир пам’яті, яким треба скропити наші душі. Аби вони не збайдужили до всього того, що коїться на наших очах. Повстали на захист вирубаного лісу і замуленого джерела, проти онімілих сіл і здичавілих міст, за рідну пісню і лелеку коло хати, за цвіт калини і чисту голубінь.

Фотографії — це не лише «кенони» і «нікони», модерні глянці, яскраві кольори. Справжні знімки — це, насамперед, оголені нерви, котрі відчувають щонайменший порух землі, є найточнішим відображенням дійсності з усіма бідами і болями, аралами і чорнобилями, без блискіток і гриму.

Фотографії — це наша історія, котра пишеться об’єктивом. Її сторінок не перекреслити ані затушувати, бо кожна мить пронумерована знаками нашої громадської совісті, синівської любові і гордості за свій край.

Саме тому я схиляю голову перед словами великого майстра, котрий сказав: "Спинись, хвилино, гарна ти!” Бо саме завдяки фотографії ми можемо роздивитися наше минуле і зазирнути у майбутнє.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Автор.